Розпочати нашу роботу ми вирішили з історії іграшок. Ось про що ми дізналися:
Першою іграшкою дитини в давнину було брязкальце. Постукуючи ним, матері співали дитині колискові пісні. Окрім цього, брязкальце виконувало роль оберега - відгонило злих духів.
Підростаючи діти починали бавитись камінчиками та кістками тварин. Ними вони грали «в бабки, «городки».З кісток будували фігуру, відходили на деяку відстань, а потім великою кісткою, або гілкою розбивали фігуру. Ця гра вчила влучності, розвивала силу. Хлопчик, який з дитинства грав у бабки, коли виростав, то ставав влучним, спритним мисливцем.
Перші іграшки, знайдені під час розкопок, були дуже подібними до знарядь праці, предметів побуту. Їх виготовляли з найпростіших природних матеріалів.
Гра у ляльки з’явилась також дуже й дуже давно! Іграшки Давнього Єгипту (ляльки з дерева і тканини, фігурки тварин, шкіряні м'ячі та ін.) датуються серединою III тис. до н. е. Тут уперше було створено іграшки з нескладними механізмами («крокодил», «тигр»), які дитина рукою приводила в рух. У Давньому Китаї іграшки виготовляли з глини (посуд для приготування їжі, плита, будиночок, ручний млинок та ін.).
У Давніх Греції та Римі ляльки, фігурки тварин виробляли зі слонової кістки, бурштину, теракоти, а для дітей рабовласників — зі срібла та мармуру.
З часом іграшки та ігри ставали більш цікавими та різноманітними.
Перші іграшки української малечі теж були зменшеними копіями фігурок тварин, інструментів, посуду, були серед них грабки, пральна дошка, праник, маглівниця і валок, терлиця для льону, плуг з ярмом, миски, ложки і ляльки.
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Коли дитина хворіла, мати замовляла мотанку – і хвороба мала перейти на ляльку, а дитина – одужати. А ось робити ляльку з недобрим серцем і злістю на когось не варто. У такому разі недобрі думки обернуться проти автора, Кожна матуся робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоди.
Цікавим є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг.
Великий і розмаїтий світ дитячої іграшки! Та є у кожного одна найкраща, найулюбленіша!
Публікації
